свої дії лише на певний об'єкт природи: землю, води, ліс тощо. Воно не пов'язане з адміністративно-терито¬ріальним розподілом, а розповсюджується на природокорис-тування певним природним ресурсом, незалежно від того, на території якої області він знаходиться. Так, відомче управлін¬ня лісами здійснює Державний комітет лісового господарства України та його органи на місцях. В основі державного управління лежить законодавча діяльність, яка створює нор¬мативну базу для діяльності органів держави з виконання уп¬равлінських функцій у галузі природокористування і природо¬охорони. За останні роки правове регулювання в цій галузі
  значно поліпшилось. Були прийняті визначні закони та інші;
  правові акти, присвячені регулюванню відносин у використан¬ні, відтворенні і охороні природних ресурсів: Закони України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про природно-заповідний фонд України», «Про тваринний світ», "Про охорону атмосферного повітря»; «Програма перспектив¬ного розвитку заповідної справи в Україні», яка затверджена Верховною Радою України 22 вересня 1994 р.; «Національна програма екологічного оздоровлення басейну Дніпра та поліп¬шення якості питної води», що затверджена постановою Вер¬ховної Ради України від 27 лютого 1997 р. тощо.
  В екологічних законодавчих актах визначені функції уп¬равління, система державних органів, які здійснюють управ¬ління, і їх компетенція. Отже, щоб розкрити зміст державного управління природокористуванням і охороною природи, треба з'ясувати зміст функцій управління, систему державних орга¬нів, що здійснюють ці функції, і їх компетенцію. До функцій управління відносяться:
  а) облік природних ресурсів;
  б) планування використання і охорони природних ре¬сурсів;
  в) проведення екологічної експертизи;
  г) стандартизація і нормування в галузі охорони навко¬лишнього

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-420 * збірник літератури №69 * >>>далее>>>