у України). Суть цього виду юридичної відповідальності полягає головним чином у відшкодуванні збитків, заподіяних в резуль¬таті порушення законодавства, спрямованого на охорону при¬роди.
  У ст. 440 Цивільного кодексу України зазначено: «Шкода, заподіяна особі або майну громадянина, а також шкода, за¬подіяна організації, підлягає відшкодуванню особою, яка за¬подіяла шкоду, у повному обсязі».
  Стаття 441 Цивільного кодексу України вказує на відпові¬дальність організації за шкоду, заподіяну з вини її працівників:
  «Організація повинна відшкодувати шкоду, заподіяну з вини її працівників під час виконання ними своїх трудових (службо¬вих) обов'язків». Відповідальність організацій за шкоду, запо¬діяну з вини її працівників, має для екологічних відносин особливе значення. Вона є гарантією відшкодування збитків, завданих природі, тому що громадянин-правопорушник часто виявляється неспроможним це зробити через матеріальні об¬ставини.
  Цивільно-правову охорону навколишнього природного се¬редовища зміцнює застосування принципу солідарної відпові¬дальності, суть якого полягає в тому, що особи, які спільно заподіяли шкоду, несуть солідарну відповідальність перед по-терпілим (ст. 451 Цивільного кодексу). Застосування цього
  принципу сприяє відшкодуванню в повному обсязі завдано? шкоди.
  У системі цивільно-правових заходів охорони навколиш¬нього природного середовища особливе місце посідає відпо¬відальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної еколо¬гічної небезпеки, яка випливає із ст. 450 Цивільного кодексу України. Відповідно до цієї статті організації і громадяни, ді¬яльність яких пов'язана з підвищеною небезпекою для ото¬чення (транспортні організації, промислові підприємства, бу¬дови, власники автомобілів тощо), зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, якщо не доведуть, що

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-420 * збірник літератури №69 * >>>далее>>>