наслідків для правопорушника, пе¬редбачених санкцією правоохоронної норми.
  У системі охоронних правовідносин юридичній відпові¬дальності передують такі правоохоронні інститути, як законо¬давче закріплення екологічних прав природокористувачів та забезпечення законності в екологічних відносинах, тобто здійснення законоположень на практиці. Кожний з них вико¬нує свою роль, вирішує свої завдання у сфері охорони нав¬колишнього природного середовища.
  Законодавче закріплення екологічних прав природокорис¬тувачів — першооснова їх правової охорони. Чим вірогідніші правові акти, чим повніше відображають вони права приро¬докористувачів, тим сприятливіші умови складаються для по¬силення охорони зазначених прав. І навпаки, неврегульовані питання у сфері екологічних відносин і вади в охоронному за¬конодавстві послаблюють їх охорону. Тому в правових актах повинні закріплюватися ті питання охорони навколишнього природного середовища, яким необхідно надати загально-обов'язкового характеру.
  Важлива роль в охороні екологічних прав природокорис¬тувачів і екологічних відносин у цілому належить інституту за¬конності. Після законодавчого закріплення не менш важли¬вим е втілення правових норм в життя. Свій виховний і ре¬гулюючий вплив закон виявляє тільки в процесі практичного виконання.
  У нашому суспільстві переважна більшість громадян сві¬домо дотримується встановлених і прийнятих правил поведін¬ки. Основною формою впливу, в тому числі і щодо осіб, які порушують встановлені правила, є переконання. Вітчизняне право грунтується переважно на переконанні, свідомості, добровільному виконанні і меншою мірою — на примушуван¬ні. Тому справедливим є твердження, що праву притаманна обов'язковість, а не примушування.
  У зв'язку з цим не можна погодитись з Б. Т. Базилевим в тому, що «всі охоронні інститути тієї чи іншої галузі

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-420 * збірник літератури №69 * >>>далее>>>