валось, є каральна. У вітчизняному праві перенесення центру уваги на запобігання правопорушенням не зменшує значення покарання за вчинене правопорушення. Недооцінка покарання без урахування конкретних умов також може за¬шкодити.
  Питання про визнання і, навпаки, заперечення мети покарання породило численну літературу з висловленням різ¬них протилежних точок зору з цього приводу. Не вдаючись до їх аналізу, розглянемо реальні факти дійсності: покарання передбачене нашим законодавством і застосовується в прак¬тиці. Як неможливо заперечувати існування злочинності та інших правопорушень, так неможливо відмінити і покарання. Ігнорування негативних явищ — не кращий спосіб боротьби з ними. Набагато важливіше вести пошуки найбільш ефектив¬них засобів боротьби з правопорушеннями.
  Юридична відповідальність є одним із правоохоронних ін¬ститутів, що забезпечують охорону прав природокористувачів. Вона виникає на конкретній стадії розвитку охоронних право¬відносин. Якщо охоронні правовідносини виникають з момен¬ту надання екологічних прав, то правовідносини відповідаль¬ності — з моменту порушення цих прав.
  В юридичній літературі існує інша точка зору. Так, 1. С. Самощенко і М. X. Фарушкин дотримуються думки, що охоронні правовідносини виникають з моменту правопору¬шення, а юридична відповідальність виникає лише з моменту
  визнання факту правопорушення і встановлення особи, що його вчинила.
  На наш погляд, це трохи спрощене розуміння охоронного моменту в праві. Він наступає набагато раніше вчинення правопорушення, а саме зі вступом в дію правоохоронної норми. Охоронне значення права полягає не в тому, що по¬рушення його обов'язково повинно викликати застосування заходів відповідальності. Воно полягає у створенні умов, які не допускають вчинення правопорушення, а також у відвер¬танні настання юридичних наслідків

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-420 * збірник літератури №69 * >>>далее>>>