рівнях, де переробляється аграрна продукція та сировина до готовності
   споживання, і є додатковою діяльністю (підсобною за своєю спрямованістю до
   основного аграрного виробництва) з метою отримання додаткових прибутків.
   Розширення прав сільськогосподарських підприємств щодо створення підсобних
   виробництв означає істотне збільшення їх правоздатності. Але це не означає
   автоматичного вирішення ряду правових питань,
   що постають на практиці у процесі організації і діяльності виробництв.
   Ефективність розв'язання завдань залежить не тільки від економічно
   обгрунтованої доцільності, а й значною мірою від стабільної правової
   основи, на якій регулюються відносини за їх участю. Все це викликає
   посилену з боку держави гарантовану економічну і правову підтримку процесу
   розвитку сільськогосподарськими підприємствами підсобних виробництв в часи
   проведення аграрної і земельної реформ.
   Використана література:
   1. Аграрне право України: Підруч. / За ред. проф. В.З.Янчука. — К., 1999.
   2. М и к у л я к Н.В. Розвиток малих переробних підприємств /
   Організаційно-економічні проблеми розвитку АПК. — Ч. 2; За ред.
   П.Т.Саблука. — К., 2000.
   3. М а ц ь к о М.А. Підсобні виробництва і промисли (правові питання). —
   К., 1991. — С. 8; Л о з о И.А. Подсобные производства и промыслы в
  

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-9 * збірник літератури №68 * >>>далее>>>