ня права приватної власності на землю. Аналізують їх у своїх працях В. І. Андрейцев, П. Ф. Кулинич, В. К. Гуревський та інші вчені.
  Важливий аспект наукового дослідження аграрного права України — проблема розмежування сфери дії Цивільного кодексу (ЦК) та майбутнього Екологічного кодексу України щодо правової регламентації інституту приватної власності на землю. Згадана проблема є предметом дослідження В. І. Андрейцева, Н. І. Титової, М. В. Шульги, Ц. В. Бичкової та ін. На думку Н. І. Титової, відносини власності на землі сільськогосподарського призначення через особливий характер та значення таких земель повинні регулюватися ЗК та іншим земельним законодавством'. Аналогічної точки зору дотримуються Ц. В. Бичкова, М. В. Шульга та інші вчені.
  Нерозривно пов'язаний з інститутом земельної та аграрної реформ, інститутом права приватної форми власності на землі сільськогосподарського призначення новий інститут аграрного права України — інститут правового забезпечення паювання земель сільськогосподарського призначення.
  Питання юридичної природи права на земельну частку (пай) досліджуються В. І. Андрейцевим, Н. І. Титовою, М. В. Шульгою, В. І. Федоровичем, В. В. Носіком, П. Ф. Кулиничем, Т. О. Коваленко та ін.
  Ученіюристи України з'ясували поняття паювання земель та юридичну природу права на земельну частку (пай). Так, М. В. Шульга розкриває суть права на земельну частку (пай) з погляду його співвідношення з правом приватної власності на землю. Він розглядає право на земельну частку (пай) як правову категорію, що є вторинною щодо права колективної власності на землю2. Обгрунтовану характеристику правової категорії права на земельну частку (пай) як права зобов'язального характеру дає у своїх працях П. Ф. Кулинич. Аналогічно розглядають суб'єктивне право на земельну частку (пай) і В.

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-668 * збірник літератури №68 * >>>далее>>>