матки мові отчизни бідної України..."13). Коли в 1708 році генеральна старшина, зібравшись на раді в Борзні увечері, стала гудити Мазепу за те, що він одкладае від'їзд до Карла XII, Мазепа, бажаючи ще більш прихилити до себе старшину, прикликав її до себе і, зробивши гнівний вигляд, в запалі сказав: що се? ви не радитись зібрались, а для того, щоб мене гудити? Чорт вас бери! — Я от візьму з собою Орлика та й поїду до двору царського величества, а ви хоч пропадайте!..14).
  Як рано Орлик почав свою громадськоурядову діяльність—ми не знаємо, але імя його вже стрівається в 1698 році. В сьому році генеральний суддя Василь Кочубей оддавав заміж за ніжинського полковника Івана Обидовського свою дочку Ганну. Вінчаннє її одбувалось в Батурині в одній з тамтешніх церков і носило торжествекний характер. Стефан Яворський говорив „весільне казаннє", а Пилип Орлик підніс молодому надрукований в друкарні Київської Печерської Лаври панегірик під назвою „Hipponicnes Sarmadki"16}, котрого він, певно, сам і написав. Пилип Орлик, як се видно з його листів, промов і універсалів, володів не аби якою красномовністю і публіцистичними здібностями в своїх писаннях, „підійма ' ючись не раз в своїм способі вислову до поезії*Іе).
  Рада, на котрій П. Орлик обірався в Гетьмани, одбувалась під Бендерами, „на приличнім тому акту елекціальному місці"17).
  По обранню Пилипа Орлика в Гетьмани межи новообраним Гетьма ном, виборцями й Карлом XII, як протектором України, був заключений договір, на підставі котрого Україна мала керуватись в своєму внутрішньому житті і одходила під шведську протекцію. Договору сьому не довелось опісля здійснитись: однак, не зважаючи на се—він має для нас дуже важне значшнє, як яскрявий покажчик постулятів Мазепи і всього освіченого тодішнього українського громадянства.

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-85 * збірник літератури №68 * >>>далее>>>