, через послів своїх, захованнє прав і вольностей своїх і о додержанні слова царського упевнення і обітниць грамотами подтвержденних супликовали і упоминалися, теди, всіх їх забравши і до Петербурга під вартою запровадивши, єдних помучено, других в ссилку на вигнаннє позасилано, а иних в тяжкім в'язненню осажено, в якім мусів кілька літ страждати і сам кривоприсяжця і одступник наш, небіжчик, миргородський Данило Апостол, любо добре барзо Москві прислужився, зламавши присягу свою і одступивши від нас на сторону противну, за котрою вашмость, добрі молодці, оставивши мене, Гетьмана свого, вольними од себе голосами не так обраного, як до приняття
  
  того уряду примушенного, казалисте в церкві своїй через кілька літ Бога молити за тую його ку собі присягу: же Москві Калагана залецил на зруйнованне Січі Запорожської. Наконець, хотячи Москва Військо Запорожське городове не тільки обезсилити, але 1 вигубити, винайшла била на тое спосіб—копан не якогось там в далекій своїй стороні каналу і фундованне в Персі5 фортець, на які місця так одлеглі покілька десять тисячей козаків указами своїми спровадивши, едних тяжкими і незвичайними роботами помордовали, других голодом поморили, а иних борошном гнилим струхлим, з ящурками 1 з вапном помішаним, потруїли". І0в)
  Так щиро, з таким запалом, могла писати людина, для котрої, окрім України і її добра, нічого більш не істнувало.
  Чималу коштовність з боку художности мають також листи Орлика до Карла XII і инших шведських достойників. І тут, як 1 в инших його листах, виступає перед нами все та ж властива Орликові щирість, одвертість, палкість І поетичність...
  „Підіймаючись нераз в своїм способі вислову до поезії,'—каже А. єнсен з приводу одного з таких листів Орлика до Мілєрна від 27 червня 1713 року, в котрому він описує свій від'їзд з Бе.ндер,—.Орлик порівнює

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-85 * збірник літератури №68 * >>>далее>>>