ершій нагоді Україна з р о б є спробу скинути з себе московське пануванн в... 87). В сій цілі тодішньому Гетьманові України К. Розумовському було зроблено наказа з Петербургу—мати обережність щ5 до осіб .малороссійскаго происхожденія", котрі живуть в Криму, Молдавії і Польщі. З сього приводу Розумовський заспокоював графа Воронцьова, що на Вкраїні все спокійно, і тільки якихось „двое или трое бездільниковь", що приїхали до Криму, баламутять Запоріжже і кримського хана, підбиваючи їх до війни з Росією. Гетьман знаходив, що .можно сихъ плутовъ оттуда украсть или какимъ инымъ способомъ истребить", але не ручався за успіх.
  — Таким побитом,—каже М. Костомаров 88)—орган верховної влади
  на Вкраїні готовий був вжити таких заходів проти злочинців, котрі були
  морально злочиннійші від того, що визнавалось державним злочином.
  Проте, сам Розумовскій не брався за виконаннє сього діла без наказу верховної російської влади і писав ґр. Воронцьову.
  — Сіє діло, какъ весьма деликатное, требуетъ политическаго раз
  мьішленія, то я собою отнюдь дійствовать не дерзаю, ежели мні не по
  веліно будетъ свыше... 89).
  „Опасенія" російського уряду, що Україна при першій можливости зробе спробу скинути з себе московське пануванне, збулись. Велика російська революція 1917 р. принесла таку можливість—і 9 січня 1918 р. (с. с.) Україна визволилась з під Росії.
  Ідеї Орлика продовжали жити в українськім громадянстві 1 після його смерти. Згадаємо, напр., про мисію ґр. Капніста в Берлін в 1791 році до пруського міністра Герцберґа в справі визволення України з під .російського ярма" і ин. 9"). В наше завданнє не входить давати повну картину дальшого розвітку сеї ідеї і боротьби за неї, і тому ми вважаємо своє завданнє скінченим.
  Звертаючись тепер до характеристики Пилипа Орлика, як борця за визволеннє України з під Росії

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-85 * збірник літератури №68 * >>>далее>>>