довому Сибіру88), а другий—над сояшним берегом Дунаю, але обидва сконали в більшій або меншій мірі, як невинні жертви...
  Епільоґ величавої трагедії, що почалась під стінами Батурина і розигралась на полях Полтави, добіг до кінця...
  Доля хотіла також, щоб достойний наслідник Мазепи знайшов собі кінець своїх блукань 1 митарств по gBponi в справі визволення України з під Московщини—там же, де знайшов собі місце вічного упокоєння і його великий попередник, Іван Мазепа, сей, як його назвав Пилип Орлик, Alcides Rossiysski, що також мріяв знайти покій і щаств своій вітчині в самостійності і незалежності. Обставини однак так склались, що здійснення своїх мрій не довелось побачити ні тому, ні другому...
  Діло, почате Мазепою й Орликом, продовжав син Орлика Григорій, котрий ще до смерти батька писав з Франції одному впливовому державному шведському діячеві: .Блискучий стан справ Порти, урочисте приреченнє, котре дала вона мому батькові останній раз, коли він бачився з великим визирем біля Відня, що Порта поможе у всьому для здобуття від Росії права на вільне посіданнє України, яке належиться батькові і його народові, і надія, що, продовжуючи війну, Порта значно зменшить силу сеї держави, як того хотіла би Швеція, могли би вернути страчене моїм батьком і дати йому можливість бути користним зі своїм народом для інтересів шведського королівства."4)
  Вихований в щирім українськім дусі, Григ. Орлик зостався вірним українським державним традиціям і по смерти батька і, як батько, не покидав думки про загальноєвропейську коаліцію проти Росії. Поступивши у Франції бригадиром на військову службу, він в кінці 1750х роках заводить через послів Нахимовського і Мировича зносини з ханом кримським і Запорожжсм і підмовляє іх до виступу проти Росії. .Малоросійскіе эмигранты",—каже С. Соловйов,45)—Орликъ,Нахимовский и

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-85 * збірник літератури №68 * >>>далее>>>