юючих держав радитись про мир, московські посли називали запорожців шахраями і здодіями, котрі, не служачи вірно ні Москві, ні татарам, ні Польші, живуть тільки з розбоїв. Орлик упевняв запорожців, що і .. в московського уряду є намір заарештувати кошового отамана і всю старшину запоріжську, а саму Січ знищити... Таким побитом, Запоріжжє під Москвою жде остаточна згибель*').
  Але даремні були переконування Орлика. Запорожці, як і минулого разу, не мали спромоги допомогти українській справі в тім напрямкові, в якім бажав Орлик, і в 1740 році між Туреччиною й Росією був заключений Білгородський мир. Орлик, як не силкувався, не міг помішати заключению його, і Україна реальної користи з сього миру не дістала.
  Так неуспішно скінчилась спроба Орлика визволити Україну з під Московщини і сього разу.
  Се, здається, була вже остання його спроба...
  Не відомо, як би довго він ще шукав спромоги зробити українське питание питанием межинародньої, європейської політики—як би не смерть його, котра спіткала його в Туреччині,, гді онъ",—каже А. Скальковський81)— .и сложилъ свою преступную голову"..82)
  В один час з Орлхком скінчив своє страдницьке життє в Сибірських нетрах, одичавілий і забутий всіма, і другий колишній кандидат на гетьманську булаву по Мазепі—А. Войнаровський.
  .Історична доля постановила",—каже А. єнсен,—щоб два суперники— Войнаровський і Орлик—вмерли в однім часі (1742): перший з них в ле
  80) С. Соловьевъ. Ист. Рос. съ деревн. врем., т. XX, 1905, Спб, стор. 1390.
  Н. Костомаров*. Мазепа и мазепинцы. 1905, Спб, стор. 787.
  81) Филиппъ Орлнкъ и запорожцы, Кіевск. Старина, 1882, IV, 107.
  к) В 1740 році Мініх доносив в Петербург, що Орлик, по останній невдачі, удалившись в Туреччину, жив в одному монастирі біля Яс. (С. Соловьевъ. Ист. Рос, Спб. 1905, XX, стор. 1390.)
  

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-85 * збірник літератури №68 * >>>далее>>>