лагана залецил на зруйнуваннє Січі Запорожської.' Наконець, хотячи Москва Військо Запорожське городове не тільки обезсилити, але і вигубити, винайшла била на тоє спосіб—копаннє якогось там, в далекій своїй стороні, каналу і фундованнє в Персії фортець, на які місця так одлеглі покілька десять тисячей козаків указами своїми спровадивши, єдних тяжкими і незвичайними роботами помордовали, других голодом поморили, а иних борошном гнилим струхлим, з ящурками і з вапном помішаним, потруїли*.
  Невже і після всього сього, запитує Орлик, можна зоставатись під осковскою владою?..
  Далі Орлик каже, що закликаючи запорожців до війни з Росією, він пильнує не власних інтересів (.я не іщу мого особистого щастя і пожитку"), а інтересів України, горючи бажаннєм визволити Україну з .під тяжкого і тиранського підданства московського"... 12 років, котрі він пробув в Салониках, він .руки зложивши даремне не сидів", а неусипно працював над українською справою, провадячи листовні зносини з правительствами европейских держав ї заручившись обітницями королів французського, шведського, польського, Отоманської Порти і кримського хана помогати йому в справі визволення України з під Московщини.
  Закінчується лист Орлика застережекнєм, що коли ми „утратимо і сей час до висвободження милої нашої отчизни, то ніколи вже такого не знайдемо і не дочекаємось в потомні часи"...1'1)
  Надії Орлика, висловлені в листі, не збулись. Запорожці не виступили йому на поміч, пригріті московськими обітницями. Не спалахнула і європейської війни в тім вигляді, в якім бажав і сподівався Орлик., для інтересів України. Не втвердився Станислав Лещинський на польськім престолі і не прийшло до війни Швеції з Росією.
  Надії Орлика знов звели його...
  Ті)) К. Стар., 1382, IV, стар. 108118. А. Скальковскій. Филиппь Орликъ и элмопожцы.
  
  —

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-85 * збірник літератури №68 * >>>далее>>>