ла, так далеце, же а ні енеральних особ, а ні полковничі, а ні попівські, а ні козацькі доми не могли бити від станцій тих московських вольні. Потім зась, як скоро з шведами тая ж Москва війну скінчила і покій з ним потвердила, так
  
  зараз обітниці свої поприсяжні 1 грамотами царськими зтвержені oj&iнила, вольности всі поломала, суд і права свої мучительські в Україну впровадила і установила, а наші військові знесла, уряд Гетьманський ЕІДстановила і зкорінила, Колегіум якоєсь своє з 12 народу свого особТа барцей з 12 окрутних мучителів зложене, в Глухові утвердила, которі як людей наших з худоб здирали, едному з другим наедині розмовляти не позволяли, тирансько мучили, кнутовали, на страстку тянули, ребра ломали, як свиней повязавши на жару пекли, смолою кип'ячою поливали, вішали, стинали, четвертовали і инії многі мучительства, в світі неслихані, над народом нашим пополняли! І когда єнералні особи, полковники і вся старшина, з усім Військом Запорожським городовим і зо всім народом, до царського величества покорне і слезне, чрез послів своїх, захсванне прав і вольностей своїх і о додержанні слова царського упевнення і обітниць грамотами подтвержденних супликовали і упоминалися, теди, всіх їх забравши і до Петербурга під вартою запровадивши, єдних помучено, других в ссилку на вигнаннє позасилано, а иних в тяжкім в'язненню осажено, в якім мусів кілька літ страждати і сам кривоприсяжця і одступник наш, небіжчик, миргородський Данило Апостол, любо добре барзо Москві прислужився, зламавши присягу свою і одступивши від нас на сторону противну, за котрою вашмость, добрі молодці, оставивши мене, Гетьмана свого, вольними од себе голосами не так обраного, як до приняття того уряду примушеного, казалисте в церкві своїй черезкілька літ Бога молити за тую його ку собі присягу: же Москві Калагана

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-85 * збірник літератури №68 * >>>далее>>>