хоче ваш мостей, добрих молодців, Військо Запоріжське, гладити, льстючи, золоті їм гори обіцяти, жалованием грошевим потішати і всякими вольностями упевняти, леч по кінченню війни що з вашмостями, добрими молодцями, станеться і до якого нещастя і згуби своєї, чого не жичу, прийдеться? Самі на себе дізнаєте і будете того жаловати, що тепер порквчо і нерозмїїслньГ, не вглядаючися на задні коліса, учинилисте, так власне, як тепер цілий народ Український, браття ваша, сродники і єдинозємці ваші, жалосне і слезне на себе нарікають, же, не послухавши зичливих і правдивих, славної пам'яти ньбіжчика Гетьмана Мазепи пересторог, увіривши неприязненим і ошуканським московським упевненням, котрі в грамотах царською рукою властною підписаних і зтвержденних всюди в Україні по' всіх городах і по всіх церквах публичким читаниєм оголошали і Бога самого на тоє в свидітельство представляючи, Військо Запоріжське городове і Низове і цілий народ упевняли, же права і вільности військові ні в чім нікогда в вічні часи не будуть з сторони їх московської нарушені і зламані, але всі люде військові і посполиті в таких власне вольностях будуть жити, в яких перед тим зоставали за дній життя, славної пам'яти небіжчика Гетьмана Богдана Хмельницького, gcnn прето Москва задержала своїх обітниць, поприсяжних, відомо то єсть барзо добре не тільки вашмостям, добрим молодцям, Війську Запорожському, але і цілому світу. Поблажала вправді Москва з початку всьому нашому народу Українському, осипала копійками старшину всю і значне товариство військове і городове, одівала їх соболями, роздавала їм маетности, поки над шведами під Полтавою не одержала звитяжства, по котрім зараз перш війська свої в Україну спровадила і всюди в городах і селах на квартирах розположила,

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-85 * збірник літератури №68 * >>>далее>>>