нцузський король був жонатий на дочці Станислава Пещинського 1 став підтримувати свого тестя зброєю. Се поставило Францію в вороже становище до Росії, котра в Польщі підпірала иншого кандидата на польскій престол—саксонського кшзя.
  Європа розділилась на два ворожі лягері: в одному була Франція з Іспанією, а до них, по старих симпатіях, готові приєднатись Швеція і Туреччина, а в другому—Росія, Німеччина, Данія, Голяндія, Англія. Польща була на половину на тому, а на половину на другому боці.
  Серед такого складного становища дуже зручно, здавалось, було підняти знов старе українське питання—про відокремленне України від Росії і утворенне з неї самостійної держави. Промінь надії знов спалахнув в душі Орлика, жившого в сей час в Салониках. Моментально він кидав Солоники, їде до кримського хана в його літню резиденцію в Каушани, входить в зносини з иншими державами і звідтіля посилає великого листа на Січ (23 квітня 1734 року), в котрому пише, що прийшов, нарешті, давно бажаний час (.іздавна пожаданий час") визволення України і всього українського народу з під московського ярма,—настав час, коли .нетільки життя, але й послідньої крове каплі" треба не пожаліти .для визволення тієї ж отчизни своєї від тяжкого й тиранського підданства московського*... Він пише, що такого часу, як отеє тепер настав для можливости здійснення українських національних жадань, не скоро доведеться в другий раз діждатись. Французський король, , найсильнийший і найпотужнійший в цілім христіянстві непобідимий монарха, соединившись з Королевським Беличеством Гишпанським, дядьком своїм, і з Королевським Величеством Сардинським, братом своїм*, одержує побіди над цісарськими військами в Італії і на Рейні одну за одною, і вже Цісарське Величество не в силах оборонятися, а тим більше не може дати допомоги союзній з ним Москві, котрій

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-85 * збірник літератури №68 * >>>далее>>>