|
н чув до мого свояка барона 1 шамбеляна Його Цісарської Величности Орлика, шо вмер 15 квітня, подав йому до відомости сі листи і той в той самий день 18 березня, бувші вже на смертнім ложі, запрохав мене до себе, показав згадані листи 1 порадив, щоб я переїхав в инше більш безпечне місце, аж поки Яґужинський не від'їде до Бреславля.
Для більшої ж забезпечености, бар. Орлик написав до канцлера королівства чешського ґрафа Шліка листа, .представляючи, як він сам і
и>) Н. Маркевичъ. IV, 352. Н. Костомаров*. СПБ., 1905, XVI, 781. 71) Записки, 110. те) Ibid., 105106.
його дім заслужилися перед цісарями" і прохав, «щоб цісарь, по своїй ласці і пам'яти на видатну і вірну службу його самого, його батька 1 брата, не дозволив москалям збезчестити його дім через ув'язненнє моєї особи, бо ні я, ні мої предки не знаходяться під цісарським підданством" Написавши такого листа до канцлера, свояк Орлика дав Орликові 20 березня повіз і коні, „щоб відвезти мене",—каже Орлик,—в одно безпечне місце, віддалене на вісім міль від Бреславля". Сем'я Орлика зосталась в Бреславлі.
— По моїм від'їзді,—оповідав далі Орлик,—прибув з Гамбурга моло
дий Яґужинський і зараз по прибуттю, довідавшись, де моє мешканнє,
удався туди о годині першій по півночі, щоб заарештувати мою родину,
але ані підступом, ані обманом не міг нахилити господаря відімкнути
браму і повернувся, втративши надію досягти свого. Але, щоб він не до
вершив таки свого заміру яким небудь иншим способом, зараз вдосвіта на
другий день небіщик свояк мій подбав про безпечність моєї родини, при
допомозі свекрухи помістивши жінку в однім монастирі, чотирі доньки в
другім, а двох синів (бо третій—найстарший—був при мені)—у єзуїтів, де
волею немилосердної долі умер 15 травня наймолодший, що подавав най
більше надій;
|