ти. Як скоро дійшла до січовиків звістка про його смерть, вони зібрали раду і на раді постановили послати наступникові небіжчика короля Карла XII Фридерикові Першому співчуттє з нагоди невіджалованої втрати. Відповідь Фри
  
  
  
  И) Idib., 176177.
  «') Мазепа и маоэпикцы. СПБ.. 1885, 683.
  (і1) Записки, 186.
  «J Ibid.. 100.
  Л Id.
  
  •*) Ibid., 112. Ю) Ibid., 102.
  м) Лист Орлика від 3 грудня 1719 року. Н. Маркевич ъ. Исторія Малоросія. М., 1842, т. IV, стор. 352.
  
  — 32 —
  дєрика І запорожцям з сього приводу на їхній вислов співчуття надрукована в IV книзі „Исторіи Малороссии" М. Маркевича.67)
  Після смерти Карла XII П. Орлик виїхав де Штокгольму і написав звідтіля обширнійшого листа до запорожців, котрого послав через свого шваґра генерального осавулу пана Григорія Герцика 8 грудня 1719 року. В сім листі, сповіщаючи запорожців про смерть Карла XII, Орлик висловлював .сердешне вболіваннє" над своїм нещастєм, .же по смерти славної і вічнодостойної пам'яти Найяснійшого Короля, Його Милости Шведського, милостивого протектора, він зостався тепер осиротілим". Се нещасте усугублялось для Орлика тим, що в такий тяжкий час його роз'єднувала з запорожцями велика віддаль. Не зважаючи, однак, на се, пише Орлик в листі, звертаючись до запорожців, можете ваша милость, добрі молодці, мила браття моя, певні того бити, же і в отлеглім краю полунощнім, за Балтійським морем пребиваючи, никогда од вашої милости, добрих молодців, серцем і душею не удалявся, леч за вашею приязню і любовю, і зичливістю моею притомною встем, стараючися найбарзій тепер, по смерти того ж нашого милостивого протектора, о общім вашій милості добрих молодців і вїтчини нашої добру" 68). Далі Орлик каже, що ні для чого иншого він „отважився з жоною й дітьми в так далеку сторону за його

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-85 * збірник літератури №68 * >>>далее>>>