іх старань, щоб'при заключению трактату в Царгороді прикусіти московських закладнів і уповковажнених зректися сьогобічної України. Вони жадали, щоб я слідом за ними йшов до ІДаргорода, на що я радо згодився. Мені дали пашпорт і 3000 цісарських талярів на дорогу і коли я дістав вже від Його Королівської Величности дозволенне, прибув до мене на другий бік Дунаю пан секретарь Сольдан а королівським розказом, щоб я залишив подорож і вернув до Бендерів. Я послухав того не з тої причини, як де хто думав, що король через того ж пана Сольдана прирік мому малому синові, похресникові короля, 20000 цісарських талярів, але слухаючи присяги, якою я зобов'язався на вірність королеві.
  Хан і вїзір взяли мій поворот собі за зневагу, але запропонували мені правобережну Україну, котру вони відобрали москалям зборойною силою при Пруті і котра нележала перед тим до Річі Посполитої, маючи при тім на оці власну користь. Ханові наказано було виправити мене з війском і я дістав був від Порти привілей на гетьманство і гроші на похід. Але се не подобалося королеві через його відносини до польської Річі Посполитої, він хотів, щоб я зрікся його пляну, і приобіцяв мені щось ліпшого і кориснійшого ніж те, що мала дати Поста. Я пішов за тим і таким способом за для Його Величности втратив велике щастє. Коли польський воєвода, мазовецький воєвода, настоював перед Портою ка відбудуванне Правобережної України, то Порта через ханського посла при королеві Августі вимогла на Річі Посполитій, що я маю бути під опікою і в підданстві в Порти, до чого справді прийшло б, коли б король не спротивився тому і не піднявся трактувати з Річю Посполитою сам, що видно з королівської відповіді, писаної до хана. Мегмєдом Сіріном Мурзою з Демотики. Не буду говорити про те, що під час Калабалика я за мою вірність до Його Величности мало не переплатив

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-85 * збірник літератури №68 * >>>далее>>>