|
і мислям цілого христіянського світу, щоб Священна Королівська Величність заключили мир з москалем, злучили з ним своє військо і вдарили проти врага імени христіянського... Нехай Його Королівська Величність не сподівається нічого доброго з помочі турок, котрі завше не вірні в своїх обіцянках 4J)
Проте, такі хвилини траплялись не часто і швидко проходили, уступаючи місце надії.
В кінці року (1713) Орлик врешті зібрався до од'їзду і 27 числа місяця листопаду, написав свій останній лист з Бендер до Мілєрна, радника закордонної експедиції Щвеції, в котрому описує свій від'їзд з Бендер. „Підіймаючись нераз"— каже А. ?нсен, 45)—„в своїм способі вислову до поезії. Орлик порівнює свій від'їзд з Бендер з виходом жидів з єг'петУ від варварського народу" і зітхає „на ріках вавилонських". Особливу любов має він до образів, ззлтих з життя моряків, і прирівнює себе до чолоЕіка, котрому буря розбила корабель. „Як моряк, котрого застануть в океані противні вітри, змучений тим виглядає ясної погоди і спокійного порту, так і я, мучений безнастанними нещастями, заведений в своїх надіях, очікував і очікую обіцяної втіхи від Його Королівської Величности".
Не зважаючи, однак, на таке сумне, безвідрадне становище, „Орлика більше займала будучність України, ніж його власна користь або особиста потреба, і власне сей негаснучий ідеалізм робе так симпатичною особу Орлика"46).
Разом з Орликом покинули Бендери: А. Войнаровський, небіж Мазепи, брати Григорій, Іван і Панас Герцики, Хведор Нахимовський, Хведор Мировин, Клим Довгополий, Хведор Третяк, священник Парфеній і инші.
") ibid., 94. Щ ibid.. 95. *>) ibid., 94. «¦') Id.
Всього двір Орлика складався з 24 душ47). Окрім жінки Анни.з роду Герциків, у Орлика було в сей час три сини 1 дві дочки—одна вже доросла, років з 20, а друга народилась в Бендерах. Старший
|