б була поновлена щорічна данина Кримському ханові, другий—в тому, щоб кордон був проведений мяжи річками Самарою й Орелю і по турецькому боці сього кордону були поселені запорожці, що не визнавали Москви. .Для усунення першого пункту Шафіров звернувся до хана, обдаровував його, обіцявся дати йому в Костянтинополі 30000 левків, обнадїював його, що й царь буде посилати йому подарунки. Але хан був непохитний, прислав подарунки назад з лайкою, погрожував, що коли московські посли не згодяться на сі два пункти, то їх посадять в ями і вони з гниють 40). Щодо кордону, то московські посли згоджувались на те, щоб кордон був проведений межи Самарою й Орелю, але ніяк не згоджувались на те, щоб поселити за ним українських козаків, що не признавали влади Москви.
  Війна готова була знов розпочатись. З нов у Орлика і його товариства з'явились надії на близьке здійсненне їхніх замірів.
  4 червня новий великий візірь Аліпаша скликав до себе вельмож і офіцерів на нараду і запитав їх—чи починати знов війну з Московщиною ізза двох пунктів, котрих московські посли не хочуть приймати, чи ні. Муфтій, котрому Шафіров пообіцяв 10.000 левків і міх соболів, одповів що війна буде незаконною, через те що царь виконав умови договору; решта присутніх згодилась з думкою муфтія і ся постанова була одіслана султанові, котрий одповів, що й він згоджується на мир.
  
  Заключение 25літнього миру межи Туреччиною й Московщиною відбилось також і на дальшому пробуванню Карла XII в Туреччині, котрий, пробуваючи весь час в Бендерах, допомогав Туреччині в війні з Московщиною або підбивав Туреччину до війни з нею. По мирі з Московщиною, йому тепер вже більш не було чого лишатись в Туреччині, і він мусів покинути межі Туреччини, в якій він знайшов собі притулок з Мазепою по нещасливій битві під Полтавою, і виїхати в Швецію, аби продовжувати

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-85 * збірник літератури №68 * >>>далее>>>