були вислані в Москву з України: Андрій Горленко, син Дмитра Горленка, прилуцького полковника, що був з Орликом, Михайло Гамалія, хорунжий, полковник Кандиба, сотник Жданович, настоятель Батуринського монастиря Гедеон Одорський, котрий, в числі иньших обвинувачень, обвинувачувався в тім, що приймав на схо
  
  
  
  Ж) Ibid., 83. 36) Ibid.. 84. ») Ibid., 86.
  
  :«і К. К о ото маро въ. Мазепа и ма.чепинцы. СПБ., 1905, 747. Чтенія въ Имп. Общ. Ист. и Др. Рос. при Моск. Универ., 1847, І. Переписка на лат. и польск. яз., стр. 57—60 :і9) Н. Костомаров ъ. Мазепа и мазепинцы. СПБ., 1905, 747.
  
  У
  
  \
  
  — 22 —
  ванку якісь речі від Орлика і склав заповіт, що не подобавсь московському урядові; Мазепина небога черниця Марта, її служниця келєйниця Магдалена і дівка Катерина, два ченці, Лохвицький протопоп Іван Рогачевський, чернець Іван Вітковсьяий і чимало инших. '
  Щоб ще більше вплинути на діяльність українських емігрантів в Туреччині, всіх заарештованих примусіли написати листи до своїх родичів, котрі були в Туреччині, з проханнєм припинити свою шкодливу для Московщини діяльність, бо. инакше, як що вони не перестануть під'южувати турок проти московського царя, то їх родичів, що сидять під арештом в Москві, буде скарано смертною карою.
  Однак сі листи нічого не помогли. Орлик і инш! українські емігранти, що були з ним в Туреччині, не припинили своєї шкодливої для МОСКОВЩИНИ діяльности і ще з більшою енергією стали» заохочувати султана до війни з МОСКОВЩИНОЮ за визволеннє України.
  В кінці листопаду 1712 року султан турецький виїхав в Адріанополь для організації наступу на Московщину. Його обнадіювали на швидкий успіх посол французькій, поляки і шведи, а також емігранти України, котрі тільки й „жили надіями на визволеннє з Московського ярма".
  
  \
  
   23
  Після сього межи Туреччиною

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-85 * збірник літератури №68 * >>>далее>>>