ою й Московщиною, через деякий час, замісць війни, почались мирові переговори про виконанне решти пунктів Прутського договору, в тім числі й очищення України від московського війська.
  Але підкуп, котрий зробив в сей час Петро І, направили хід пере, | говорів в инший бік: все переинакшили московські гроші, котрими царь підкупив великого візіря, муфтія і инших осіб, що брали участь в переговорах. Завдяки грошам 5 квітня 1912 року було відновлено з деякими змінами Прутський договір, при чому українську справу в сьому договорі було пояснено так, що царь одмовлявся не всієї України, а тільки однієї Правобевежної частини її, зоставляючи за собою Київ. Мир сей обійшовся цареві понад 100000 червінців87).
  
  — 21 —
  було йому найдорогшого на світі, знехтував і самим життем, аби піднести свою вітчину 1 визволити її з під московського ярма а8).
  Орлик умовляв, благав візіря помогти йому визволити всю Україну з під московського ярма, по обох боках Дніпра, і не зоставляти Лівобережної України в неволі.
  Благання Орликові помогли. При турецькому дворі знов настало хитаннє в відносинах до Москви, і турки знов заговорили про Україну. Царське посольство в Костянтинополі 20 жовтня 1712 року було заарештовано і посажено в Едікул в Семибаштовий замок. Петро І, не зважаючи на умову, не збірався виводити свого війська з Польщі й Правобережної України, і се давало туркам привід знов оповістити війну Москві. Особливо заохочували Туреччину до війни з Московщиною козаки з Орликом. Великий визірь Юзуфпаша і великий муфтій, тлумач божественного закона, будучи підкуплені Московщиною, висловлювались проти війни, але сам тодішній падишах,. султан Ахмет III, навпаки, був дуже охочій до війни з Московщиною і особливо близько приймав до серця українське питаннє. В вересні 1712 року Толстой доносив Петрові І з Костянтинополя,

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-85 * збірник літератури №68 * >>>далее>>>