ців від 1739 р. і и.). Останній лист Орлика датований—Bucurestini, ЗО Маі, 1741.
Не правильно вказаний в примітці також, межи иншим, і рік смерти Мазепи 1710. Мазепа помер не 1710, а 1709 р. (Більше про смерть Мазепи сказано в нашій статті .Смерть Мазепи" в № N 9 і 10 .Шляху' за 1918 p.).
— 4 —
вени й инших Гетьманів показали, що на власні сили не можна розраховувати. Орлик був глибоко переконаний, що без чужоземної допомоги Україні не визволитись з ігід Росії ні за його часу, в період більшої національної свідомости, ні тим більше в будучині, коли Москва остаточно вб'є національну свідомість в українськім народі і зрусіфікує його до решти. Для нього се було так ясно, що утвореннс такої коаліції він вважав єдиним шляхом, яким Україна може прийти до самостійности.
Можна , розуміється, ріжно ставитись до питання про визволеннє
України межинароднім шляхом—шляхом допомоги чужоземного війська.
Q люде котрі придержуються тієї думки, що Україні треба покладатись
тільки на свої і тільки на свої сили. Гє люде, котрі кажуть, що власними
силами Україна нічого не може зробити, бо вони занадто малі, отже треба
шукати шляху до визволення України тільки в зброї чужоземних
держав. Ми не є прихильником а ні тієї, а ні другої гадки в цілости.
На нашу думку, Україні потрібні й власні сили, й чужоземна допо
мога. Одніми власними силами Україні важко визволятись. Події остан
нього часу, коли Україні довелось прохати на допомогу центрально
європейські держави, красно довели се.. Приклади визволеная инших
держав також підтвержують се. Межинароднім шляхом прийшли до
самостійности Болгарія, Сербія, Руминія і инпіі держави. По сьому ж
шляху йде й Україна. Але для того, щоб Україна могла розрахову
вати на чужоземну допомогу, треба, щоб українська справа в європі
була відповідно спопуляризована, |