в котрому впевняв, буцім шведський король, спонукуючи Блискучу Порту до війни проти московської держави, пообіщався їй, що Польська Річ Посполита і Україна вийдуть до Туреччини і платитимуть харач. Щоб утримати український народ під своєю владою, москаль лустив чутку, буцім наша грецька церква буде принижена, церкви наші будуть обернуті в мечеті, а з народу Отоманська Імперія почне брати важкі податки. Для спростовання сього наклепу казацьке посольство прохатиме Блискучу Порту затвердити договір, заключений межи Гетьманом Війська Запорожського і кримським ханом, і видати від себе посвідчальний документ в такому дусі, в якому нам було дано його від шведського короля. В сьому посвідчальному документі повинно бути зазначено, що Україна обох боків Дніпра, з усім Військом Запорожським і з усім українським народом, визнається на віки вічні незалежною від усякого зовнішнього
  «>) Б. тур. г.
  
  панування. Хоч козаки бажають бути в братерстві і в дружній спілці з Кримською державою, але ніхто не має права під яким би то не було приводом домагатись васального панування над Україною, а тим менше брати з українського народу данину. Ніхто не має права займати кріпостей, котрі залишатиме московське військо, а також будувати инших твердинь на українській землі. Гетьман Війська Запоріжського завше обиратиметься вільними голосами: Блискуча Порта не може його ані позбазити гетьманства, ані признати замісць його иншого Гетьмана. Гетьман після свого обрання робитиме честь Порті не особистим визітом, а писемним сповіщеннєм про своє обраннє. Козаки, що живуть в низов'ях Дніпра, зберігають право, як і ранійш, займатись риб'ячими й звірячими промислами по всіх ріках, річках і урочищах до самісінького Очакова, без усяких перепон з боку Блискучої Порти, а українським купцям повинно

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-85 * збірник літератури №68 * >>>далее>>>