заявляти претензії на пануваннє над Україною після того, як вона визволиться від рабства на віки. „Нехай Московщина," —казав В .Інструкції' Орлик,—.примушена відмовитись від України назавше, виведе із нашої землі своє військо і випустить на волю заарештовану під час минулої війни і заслану на Сибір або куди небудь в инше далеке місце нашу військову старшину, урядових осіб і всіх взагалі українців, в тім числі й посланців від Запорожської Січї, що були затримані в Лебедині, й тіх запорожських товаришів, котрих запрохали на роботи за гроші в Петербург і опісля затримали,—одних в Сівську, инших вВильні,—а потім заслали на каторжні роботи. Нехай також москаль випустить на волю жінок і дітей генеральних старшин, полковників, сотників і инших урядових людей, котрих минулої зіми москаль, прочувши про намір Блискучої Порти оповістить війну, наказав позвозити до Глухова, щоб залякати українців і сим зміцнити свою владу на Вкраїні. Виходячи з України, московське військо повинно передати всі кріпости до влади Гетьмана, а само, одступаючи, не повинно робити українським жителям нічого злого, ні явно, ні тайно, не брати з собою нікого в полон і нікому не робити ніякої шкоди. Окрім того, москалі повинні повернути всі гармати, котрі вони позабірали з Січі і поодвозили в Білу Церкву; коли ж їм се буде дуже важко зробити, вони повинні замінити сі гармати иншими гарматами із инших українських фортець, котрі там повинні зостатись після виходу з них московських залог. Взагалі ж, треба домагатись, щоб були повернуті всі збитки і страти, котрі потерпіли українські жителі від московських військ в минулу війну. Торішньою зімою москаль опублікував в своїх і чужих краях маніфест,

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-85 * збірник літератури №68 * >>>далее>>>