неясно?—Орлик толкував договір так, що царь по ньому зовсім зрікся України по обидва боки Дніпра і вона тепер може лічити себе самостійною, ні від кого незалежною державою. Шафіров же, московський віцеканцлер в Костянтинополі, толкував, що такого обов'язку для царя з сього договору не виникає. Запорожці з свого боку вказували на договір, що був складений межи королем Швеції і ханом кримським, і виводили висновок, що Україна мусить бути вільною, ні від кого незалежною державою. Непорозуміння, що виникли межи Московщиною й Туреччиною на ґрунті неясности договору, стали на перешкоді до ратифікації Прутського миру з обох сторін. Царь, не зважаючи на умову, не квапився з знесеннем Таганрожської кріпости Й поверненнем Азова Туреччині, вимагаючи, щоб турки попереду вислали з турецької землі шведського короля, а турки з свого боку були не завдоволені на москалів, що вони не виконують того пункту договору, в котрому говориться про одмовленнє царя від України. Зімою війна межи турками й москалями неминуче мала знову спалахнути. Орлик вживав всіх заходів, щоб не до, пустити до миру царя з Туреччиною на умовах, котрі полишали б змогу Московщині коли небудь пред'являти права на пануваннє над українським народом. Щоб ще більше схилити Порту до війни з Московщиною, він в грудні мїсяці 1711 року вирядив з Бендер в султанську столицю посольство від імени українського народу, котре складалось з таких осіб: прилуцького полковника Дмитра Горленка, генерального писаря Івана Максимовича, генерального осавули Григорія Герцика і Костя Гордієнка, як представника Запорожської Січі й Низового Козацького Війська. Для керовництва по
  61) М. Грушевскій. Иллюстр. Ист. Укр., Спб., 1913, 259. Ссь сей пункт: „Роїопіае atque еі adhaerentibus cosacis et zapopoviensibus

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-85 * збірник літератури №68 * >>>далее>>>