ъ. Мазепа и мампинцы. СПБ. 1905, стор. 740—741.
  э") Ч т е к і я. Переписка, 42.
  
  Незабаром такий момент наспів. Се, так звана, Прутська справа. Царь московський Петро, воюючи з спільниками українців турками, зайшов з своїм невеликим військом дуже далеко в глиб турецьких володінь. Турки оточили його з усіх боків на Пруті, і Петрові нічого не лишалось більш зробити, як здатись в полон або підписати ганебний для Московщини мир. Разом з турецьким військом, що оточило Петра, були й козаки Орлика. Орлик був вже дуже близький до осягнення своїх цілів; Петро І був вже в руках союзників українців—турків: ради врятування свого життя і своєї держави він мусів згодитись на все, щоб тільки не запропонували побідителі. Але турки не довели діла до того, щоб взяти московського царя в полон. Турки передчасно згодились на мир, якого попрохав у них побіджений московський царь. Все обробили гроші, котрими підкупив Петро візіря. Не зважаючи однак, на се, Орликові все ж таки удалось настояти на тому, щоб в мирнім договорі була вирішена й українська справа; користуючись трудним стратегічним становищем Петра, турки примусили підписати його такий договір, на підставі котрого Росія зовсім одмовлялась сд України і обов'язувалась на далі не вмішуватись в українські справи. Сим договором Україна становилась знов вільною, ні від кого незалежною державою.
  На жаль, договорові сьому не довелось здійснитить. Петрові І удалось і тут підкупити візиря турецького, і той пункт договору, що торкався України, а разом з нею і Польщі, було стилізовано так неясно, що кождий толкував його собі по свойому31), і коли прийшлось реалізувати його, то межи турками й москалями повстало питание—чи обов'язує Прутський договір російського царя вважати, що він одмовився від України, чи ні, через те що в договорі сей пункт стилізовано

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-85 * збірник літератури №68 * >>>далее>>>