стями один остався оплакувати нещастє, що спіткало Україну. Досить того сказати, що в мене було більш 16000 козаків Війська Запорожського, окрім міщан в полках Чигиринськім, Уманськім, Торговицькім, Кальницькім, Корсунськім, Богуславськім, Канівськім і кілька сот в полку Білоцерківськім,—тепер же ледве 3000 лишилось: не тільки мішане, але й козаки, що мали в сих полках свої хати й сем'ї, дізнавшись про ворожі вчинки татар, розбіглись від мене в ріжні боки спасати своїх жінок і дітей, а ті, що ще при мені зостаються, оплакують втрату своїх семейств, братів і друзів!"29)
  Посилаючи сього листа, Орлик прохав шведського короля взяти до серця ридання нещасної України і клопотатись перед падишахом, як про відплату татарам за шкоди, котрі вони поробили краєві, так і про визволеннє забраного з України ясиру. Карло виконав проханнє Орлика, і 31 липня 1711 року (по махомеданськоиу літоліченню в останні дні місяця Ремазієле увєле 1123 року) падишах видав наказ сераскірові, паші Бендерському, одшукати, зібрати і передати Орликові, Гетьманові українському, бранців, які знайдуться в краї, котрим праве сей паша, і яких татари побрали в минулий похід на Україну30).
  Так нічим скінчився успішний попереду побідний похід Орлика на Вкраїну. Чималі результати, осягнуті за час сього походу, завдяки чисто випадковим, непередбаченим обставинам, з'їхали на нівець і знов привели до становища, котре було півроку тому назад. З такими труднощами і працьою налажуване впродовж двох років діло визволення України з під московського панування зруйновалось вщент, і розбились всі попередні плани...
  Але Орлик все таки не впав духом і після перших днів невдачи знов продовжав шукати шляхів до визволення України.
  м) Чтенія въ Имп. Сбш. Истор. и др. Рос. при М. Ун.. 1847, I, переписка на яат. и попьск. яз., стор. 38—42 Н, Костомаровъ.

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-85 * збірник літератури №68 * >>>далее>>>