до Тете
  
  — 16 —
  
  — 17 —
  
  
  
  
  if'
  рева 1 до Дніпра, в палках Білоцерківському І Канівському гнищили горощи й містечки, а малих дітей, нездатних для того, щоб взяти їх в ясир, кидали в воду або розрублювали пополам. Пером важко описати нелюдські вчинки, котрі робив з своіма свавільними татарами сяй Дзяунбея в Германівці, не зважаючи на оборонні універсали, котрі видавав я, київський воєвода 1 навіть сам солтан. Його впустили в город на його проханне під предлогом дружби, а він повергнув весь город з святими церквами розгрому й ¦огню, більш п'ятьох тисяч корінної людности й жителів сусідніх сел, що шукали в городі захисту, татари погнали в ясир, малолітніх дівчат насилували 1 потім кидали в полум'є, що охопило весь город; до п'ятидесяти немовлят було одірвано від матерніх грудей і кинуто в огонь, инших роздирали пополам, або, бравши за ніжки, розбивали головками об стіни. Не зважаючи на всі мої заходи проти сього, за сі варварства винуватці не побірали кари; навпаки, коли я вимагав припинення татарського свавільства, солтанів візірь Муртаааага одповів, що татарам дано дозвіл обертати в попел городи, містечки і села і брати ясир на просторі від Росі до Тетерева і Дніпра, позаяк сей край межує з Київом і Білою Церквою і ставиться до нас вороже, разом з сими городами. Се неправда. Всі жителі сього краю показали себе вірними до мене і слухняними і за свою вірність прийняли від татар таке зпустошеннє, що ледве чи одна людина лишилась на місці свого жительства котра була б ціла і чим небудь не потерпіла. Під час своєї втечі назад, татари, розсипавшись по трьох полках: Кальницькому, Уманському й Торговицькому, а відчасти по Брацлавському і Корсунському, вчинили таке ж саме зруйнуваннв невинному народові; все зруйновано, розграбовано, спалено, народ загнано в неволю, тільки город Умань з своїма

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-85 * збірник літератури №68 * >>>далее>>>