непомітно вилазку, захопили запорожські шанці, і запорожці мусіли одступити. Орлик примушений був одійти від Білої Церкви. Польське військо, що помагало Орликові під Білою Церквою під проводом Галецького, одійшло на Поліссє, а татари, не слухаючись Орлика, розсипались загонами і стали набірати ясир по українських селах. Сам Орлик скоро також одступив за Дністер. З листа до шведського короля, котрого Орлик написав з сього приводу опісля, видно що причиною неуспіху його на Правобережній Україні Орлик вважав зрадливість татар, котрі, в противність договору Орлика з кримським ханом, брали в полон жителіз і, як варвари, руйнували край,—і се робилось тоді вже, коли сей край доброохотно оддавався йому, Орликові. Солтан, що був з Орликом під Білою Церквою, раптом відтіля поспішно одступив з своєю ордою до Буга; Орлик погнався за ним, благав його зупинитись, прохав його зоставити йому хоч частину орди, хоч тисяч десять,:—солтан обіцявся, але не додержав своєї обіцявки. Не зважали татарські мурзи на доводи Орлика і українських старшин, котрі покликались на договір' з ханом, і розпустили свої чамбули на всі боки по українській землі.
  — Яких нечуваних під місяцем звірств,—писав Орлик, не робили тоді дикі татари! Вони обдирали і опустошали церкви, одні з них обертали в кінські стайні, инші спалювали до попелу, а ще инші навмисне рїжними способами оскверняли: перекидували престоли церковні, топтали ногами святі дари, глумились над іконами, насилували недорослих дівчат, замордовували людей обох полів, вже ранійш позбавлених мечем, огнем і грабіжем всього свого майна. На всьому просторі від Дністра до Росі нахапали вони в ясир кілька тисяч духовних і світських людей, козаків, поспільства, жінок і дітей, і погнали в свої білогородські, буджацькі і ногайські оселі, спустошили вогнем і мечем весь край від Росі до

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-85 * збірник літератури №68 * >>>далее>>>