ції західноєвропейських держав проти Росії, котра оповістила б війну Росії в цілях визволення України і примусіла б Росію зректись України. На власні сили українського народу Орлик не покладав багацько надій. Спроби Виговського, Ма
  
  К И І В.
  Друкарня Київського Союзу Установ Дрібного Кредиту. 1918 р.
  
  ») Записки Наук. Тов. ім. Шевченка у Львові, 1909, ХС11, 112 (Альфред є н" с є н: Орлик у Швеції).
  2) Н. Костомарові. Мазепа и мазепинцы. СПБ., 1905. 738.
  8) Записки, 1909, ХСІІ, 112.
  *) Ibidem.
  8) В історичній розвідці про П. Орлика, (Записки, ХСІІ), на сторінці 112, А. єнсен каже: „ Історична доля постановила, щоб два суперники—Войнаровський і Орлик—вмерли в однім часі (1742 p.): перший з них в ледовій Сибірі, другий над сояшним берегом Дунаю"; в розвідці ж про родину Войнаровських в Швеції того ж самого автора (Записки, ХСІІ) на сторінці 186 читаємо: „Маємо відомости, що Войнаровський вмер в Якутську ще 1740 року. Або ся звістка не правдива, або син Войнаровського (котрий клопотався перед шведським урядом в 1743 році про визволенне батька з Сибіру) не знав ще під той час про смерть свого батька1'.
  Чи не недогляд друкарський се?
  В томі III „Сочиненій А. С. Пушкина" під редакц. Морозова (СПБ, 1877), на стор. 119, в примітці до .Полтавы" читаємо про рік смерти Орлика: „Филиппъ Орликъ, генеральный писарь, наперстникъ Мазепы, послЪ смерти (1710) сего послЪдняго получилъ отъ Карла XII пустой титупъ малороссійскаго гетмана. Впослідствіи принялъ магометанскую Btpy и умеръ въ Бендерахъ около 1736 года". Зміст сеї примітки не відповідає війсности—спочатку до кінця. Історія зберегла нам відомости про життє і діяльность Орлика пізнійш 1736 року. Збереглося листуваннє його сих років в справі визволення Украіни з під Московщини, котре показує, що він був жив і після 1736 року (напр., лисг

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-85 * збірник літератури №68 * >>>далее>>>