Рос. при Моск. Универ., 1859, I, 244.
  
  — 10 —
  смерти своєї для вікопомної імени свого пам'яти зоставити тую ж отчизну, милую матку нашу, і військо запоріжське городове й низове, не тільки в ненарушимих, леч і в розширених і в розмножених вольностях, квітнучую і ізобилуючую, віддався в непреламанную оборону Найяснійшого Короля, Його Милости, Шведського, Карла Дванадцятого, особливим Бога Всемогучого Промислом, з військами своїма вступившого в Україну. Наслідуючи антецесора свого, славної пам'яти валечного Гетьмана, Богдана Хмельницького, которий, з Найяснійшим Королем Шведським, Його Королевському Величеству соіменитим дідом, Каролем Десятим, единомислієм і промислами воєнними в висвободженню отчизни своєї від польського, на той час тяжкого, підданства согласуючися, не меншую міл в землях своїх поміч, до розірвання скл польських стягуючуюся",—Гетьман Мазепа ввійшов в спілку з Карлом XII, і хоч не ізслідовані судьби Божі не дали небіжчикові довести свого діла до кінця, пославши йому в Бендерах смерть, протеж осиротіле після його смерти Військо Запоріжське Низове, не втрачаючи надії здобути бажану волю для Вкраїни за допомогою короля шведського, ухвалило далі боротисч з Московщиною і постановило обрати в Гетьмани .вільними, єдинократними голосами" Пилипа Орлика, „достойного тієї гетьманської чести і могучого високим своїм розумом і іскуством уряд той гетьманський, під се время трудне тяжкий двигати і управляти" в українських інтересах. Позаяк же декотрі з українських Гетьманів, що правували під самодержцями московськими, „дерзали" присвоювати собі самодержавну владу над українським народом, котрий ні для чого иншого пристав дв Швеції, як тільки для поправи і подвигнення упалих прав своїх і вільностей військових,—то, щоб сього на далі запобігти, межи новообраним Гетьманом і виборцями заключається

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-85 * збірник літератури №68 * >>>далее>>>