дію норм міжнародного права у внутрішньодержавній сфері є справою кожної держави. У деяких країнах (США, Іспанія, Німеччина, Франція) міжнародні договори, що одержали державноправове визнання, автоматично стають частиною внутрішнього права. Однак положення норми цих конституцій не завжди є достатніми для виконання деяких норм договорів. У більшості країн світу трансформація норм міжнародноправового договору у внутрішнє право відбувається
  
  шляхом прийняття спеціальних законів і ряду інших нормативних актів.
  Згідно із Законом "Про міжнародні договори України" (22.12.1993 р.) міжнародні договори в Україні укладаються від:
  — імені України;
  — уряду;
  — міністерств та інших центральних органів державної вико
  навчої влади.
  Для них встановлено різні порядки набрання чинності. Найважливіші міжнародні договори України (які стосуються передусім політичних питань, прав і свобод людини та громадянина, військових питань та питань безпеки та ін.) підлягають ратифікації Верховною Радою шляхом прийняття спеціального закону про ратифікацію.
  У тому випадку, коли міжнародні договори вказують на необхідність внесення змін у чинне законодавство, вони підлягають ратифікації. Найчастіше договори набувають чинності з моменту ратифікації і обміну ратифікаційними грамотами. Але в окремих випадках передбачається набуття чинності міжнародним договором з моменту підписання, що означає: ратифікація або затвердження договору не потрібні.
  У тих випадках, коли міжнародний договір набирає сили з моменту його підписання, згода на обов'язковий характер його положень виражається у формі підписання міжнародного договору уповноваженою на те особою.
  Чому законодавством передбачений саме такий порядок? Міжнародні договори можуть вносити суттєві і конкретні зміни у національне право і породжувати

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-37 * збірник літератури №68 * >>>далее>>>