тними: суверенної рівності; незастосування сили і погрози силою; мирного вирішення міжнародних спорів; невтручання у внутрішні справи; загальної поваги прав людини; непорушності державних кордонів; територіальної цілісності держав; самовизначення народів і націй; співробітництва; добросовісного виконання міжнародних угод. Саме на цих принципах і будується зовнішня політика суверенної України з усіма членами міжнародного співтовариства (ст. 18 Конституції).
  Конкретні форми правової реалізації цієї політики є досить різноманітні. Серед них виділяються ті з них, які базуються на міжнародних договорах України з іншими державами.
  
  І. МІЖНАРОДНІ ДОГОВОРИ УКРАЇНИ
  Міжнародний договір є випробуваним засобом мирного вирішення міжнародних конфліктів і проблем, розвитку міжнародного співробітництва з урахуванням інтересів договірних сторін. Під ним розуміється урегульована міжнародним правом угода, яка досягнута державами та іншими суб'єктами міжнародного права і фіксується, як правило, у письмовій формі, незалежно від її конкретної назви (договір, угода, конвенція, пакт, протокол тощо).
  Укладення договорів регулюється нормами як міжнародного, так і внутрішньодержавного (національного) права, які доповнюють одне одного. Стаття 27 Віденської Конвенції про право міжнародних договорів проголошує: "Учасник міжнародних договорів не може посилатися на положення свого внутрішнього права в якості виправдання для невиконання ним договору". В цьому положенні мова, по суті, іде про те, що національне право не може мати примату над міжнародним правом, що держава не може своїми законами звільняти себе від прийнятих нею зобов'язань по міжнародному договору. Але заперечення примату національного права не є утвердженням примату міжнародного права, втіленого у міжнародному договорі.
  У

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-37 * збірник літератури №68 * >>>далее>>>