усом, який надає їм право користуватися усіма соціальними пільгами країни притулку, втікачі з тимчасовим статусом користуватимуться пільгами не в повному обсязі або взагалі їх не матимуть.
  Іноземцями визнаються особи, що перебувають на території держави, не маючи її громадянства, і мають докази громадянства іншої держави. Статус — правове положення іноземців — регулюється національним законодавством країни, в якій вони перебувають, і міжнародними угодами. Разом з цим іноземці зберігають правовий зв'язок з державою, громадянами якої вони є. Дипломатичний виступ такої держави на захист своїх громадян, якщо їх права
  24
  
  порушені державою перебування, не вважається актом протиправного втручання у внутрішні справи іноземної держави.
  Сукупність прав і обов'язків іноземців, встановлена національним і міжнародним правом, створює їх правовий статус, правовий режим. Існують такі види правового режиму іноземців:
  1. Національний режим, який означає надання державою
  проживання іноземцям прав, пільг і привілеїв загалом рівних обсягу
  прав своїх власних громадян і юридичних осіб. Цей режим встанов
  люється національними законами майже усіх сучасних держав, за
  якими встановлюються і окремі обмеження прав іноземців, спричи
  нені міркуваннями безпеки, національної економіки і управління.
  Згідно із законом України "Про правовий статус іноземців" іноземці
  не можуть обирати і бути обраними до органів державної влади та
  самоврядування, а також брати участь у референдумах (ст. 23), не
  проходять військову службу в Збройних Силах України (ст. 24).
  Окрім того, іноземці не можуть призначатися на окремі посади,
  або займатися певною трудовою діяльністю, якщо заняття такою
  діяльністю пов'язане з належністю до громадянства України. Так,
  наприклад, іноземці не можуть призначатися

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-37 * збірник літератури №68 * >>>далее>>>