ї усюди, де вона існує".
  Інколи міжнародноправові норми визначають наперед конкретний зміст (навіть визначення) внутрішньодержавних правових актів.
  У Міжнародному пакті про економічні, соціальні, культурні права визначення зобов'язання держав, які беруть в ньому участь, визнавати і забезпечувати право на працю, включаючи положення, за яким "жінкам мають гарантуватися права не гірші тих, якими користуються чоловіки, із рівною винагородою за рівну працю" (ст. 7). Підписуючи цей пакт, держави зобов'язуються привести своє законодавство у відповідність з міжнародноправовою нормою.
  На практиці використовують такі форми приведення законодавства у відповідність із міжнародними договорами:
  1) розробка і прийняття принципово нових законодавчих актів, раніше невідомих правовій системі держави (наприклад, Закон України "Про біженців");
  14
  
  
  2) прийняття законів, що замінюють ті, які раніше діяли і які
  істотно змінюють нормативний зміст (Закон України "Про держав
  ний кордон України, який замінив Закон СРСР "Про державний
  кордон СРСР");
  3) прийняття актів, які вносять часткові зміни і доповнення у
  чинне законодавство (приєднання колишнього СРСР в 1973 р. до
  Всесвітньої (Женевської) Конвенції про авторське право 1952 p.,
  зумовило потребу в приведенні ряду норм цивільного законодавства
  у відповідність з положеннями цієї Конвенції).
  Окрім того, називають такі способи приведення в дію у сфері внутрішньодержавних правовідносин норм міжнародного права: відсилка, тобто згадування у внутрішньодержавному акті якоїсь міжнародноправової норми як правила, яке враховується при встановленні змісту внутришньої норми; рецепція, тобто безпосереднє сприймання внутрішньодержавним актом міжнародноправової норми без зміни тексту; ірансформація, тобто перевтілення міжнародноправової

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-37 * збірник літератури №68 * >>>далее>>>