о
   фактично тимчасова відмова від належного громадянинові права власності на
   землю.
   Крім того, проблема застосування договорів ренти полягає ще і в тому, що
   названі договори українським законодавством практично не врегульовані, не
   визначено ні порядок їх укладання, ні механізм нарахування платежів, ні
   гарантії сто-рін[10, 59].
   З розвитком земельних відносин в Україні доцільно запровадити інститут
   ренти як обмеженого речового права, що вже передбачений проектом
   Цивільного кодексу України, та діє, зокрема, в Російській Федерації. Так,
   за договором ренти одна сторона (одержувач ренти) передає іншій стороні
   (платникові ренти) у власність майно, а платник ренти зобов'язується в
   обмін на одержане майно періодично сплачувати одержувачі ренту в формі
   певної грошової суми або іншого подання (ст. 803 (784) Гл. 55)[11]. Тобто
   «йдеться про перехід права власності, а рента при цьому розглядається як
   обтяження земельної ділянки, переданої під її виплату»[10, 59].
   Ці договори мають спрямовуватися на захист слабкої сторони, в якості якої
   виступає отримувач ренти, шляхом встановлення для неї особливих умов
   участі в договорі ренти: пільгового порядку зміни та розірвання договору,
   надання отримувачу ренти додаткових прав та покладення на її платника
  

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-16 * збірник літератури №68 * >>>далее>>>