ьнонародному привласненню, котре виражається у формі права публічної
   власності, що включає в себе право державної власності й право комунальної
   власності) [5, 538]. Непослідовність втілення дуалістичного способу
   полягає у нормативному закріпленні (що є цілком слушним кроком) за
   фізичними і юридичними особами такої форми власності, як приватна
   власність, а, з іншого боку, штучне виокремлення за ознакою суб'єкта —
   комунальної і державної власності на землю. В останньому випадку
   економічна категорія поділяється за суто юридичним критерієм структури
   правовідносин — суб'єктом. З цього приводу доречно навести висловлені в
   літературі причини таких явищ. К.Скловський свого часу підкреслював, що
   право власності безпосередньо не відображає економічних відносин
   власності, навіть коли останні й існують фактично. Однак цей підхід поки
   що не став загальновизнаним, а тим більше — загальноприйнятим; мабуть,
   саме звідси багато в чому і випливає те, що частково в теорії цивільного
   права, більшою мірою — в законодавчій практиці, а як наслідок — і у нині
   чинному законодавстві України, насамперед у законодавстві про власність,
   дістали своє продовження поширені в радянський період традиції підміни
   понять правових поняттями соціально-економічними або ж намаганням будь-що
   «схрестити»

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-17 * збірник літератури №68 * >>>далее>>>