судом
   вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і
   розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і
   юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ,
   міст, районів та областей. Неважко помітити, що законодавець надає
   переваги землевласникам за ознакою форми власності — приватна власність.
   На перший погляд, це певна додаткова гарантія приватним землевласникам, а
   насправді це штучна перешкода у захисті прав зазначених землевласників.
   Такий доктринальний підхід до поділу землевласників за формою власності
   призвів до виключення держави, територіальних громад з числа можливих
   порушників земельного законодавства (див. ст. 211 ЗК), що в свою чергу
   обмежує (ставить в невигідне становище) інших землевласників у спорі з
   першими про захист своїх прав.
   Аналіз норм чинного ЗК дає підстави стверджувати про неврегульованість
   питання судового захисту інтересів територіальних громад і держави.
   Зокрема, в частині першій ст. 152 ЗК проголошено, що держава забезпечує
   громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на
   землю, а в частині третій цієї статті йде-
  
  
   >>>90>>>
   ться про можливі способи захисту лише щодо юридичних та фізичних осіб.
   Зазначені вади є наслідком замовчування

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-17 * збірник літератури №68 * >>>далее>>>