і — ЦК 2003 p.) норми
   Земельного кодексу України (далі — ЗК) включають як норми
   загальноохоронного значення (Розділ 6 ЗК «Охорона земель»), так і норми
   щодо захисту права власності, у разі порушення конкретного суб'єктивного
   права (Розділ 5 ЗК «Гарантії прав на землю»). В зв'язку з цим М.Фролов
   доречно зазначає, що охорона землі як природного ресурсу одночасно є і
   охороною правомочностей власника землі та землекористувача, оскільки такі
   правомочності виникають саме щодо землі як природного ресурсу і як об'єкта
   правовідносин використання земель на різних правових титулах [3, 512]. На
   відміну від інших галузевих кодексів, ЗК вміщує поняття охорони (земель)
   (ст. 162), завдання охорони (земель) (ст. 163), зміст охорони (земель)
   (ст. 164). Науковці—фахівці із земельного права слушно зазначають, що
   система охорони права власності на землю (з точки зору нормативного
   регулювання) охоплює не тільки сукупність норм за 6 розділом ЗК «Охорона
   земель» та 5 розділом «Гарантії прав на землю» ЗК, а набагато ширший
   спектр нормативного регулювання. З точки зору авторів підручника із
   земельного права, серцевиною охорони земель є організація їх раціонального
   використання. Тому нормативне закріплення обов'язків власників і
   землекористувачів займає важливе місце у загальноохоронних

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-17 * збірник літератури №68 * >>>далее>>>