ьних громад. Відповідно
   до частини першої вказаної статті ЗК необхідними ознаками поняття
   земельної ділянки, поряд з іншими ознаками, повинні бути її межі та
   визначені щодо неї права. Зазначене правило стає більш зрозумілим у світлі
   припису, викладеного в частині 3 ст. 173 ЗК: включення земельних ділянок у
   межі району, села, селища, міста, району у місті не тягне за собою
   припинення права власності і права користування цими ділянками, якщо не
   буде проведено їх вилучення (викуп) відповідно до цього кодексу. Інакше
   кажучи, відповідно до норм ЗК не можна обумовлювати та підтверджувати
   право власності на землю, виходячи з затверджених меж земельної ділянки.
   За таких умов можна зробити висновок, що захист права власності на землі
   держави та територіальних громад шляхом віндикації штучно і невиправдано
   ускладнений. Правова невпевненість нормативного регулювання
   (загальноохоронювані норми) в цій сфері призводить до розбазарювання
   земель державної і комунальної власності та є запорукою безвідповідального
   ставлення чиновників до цієї проблеми.
   Не можна не помітити, що законодавець спробував встановити варіанти
   доступності до способів захисту і форм захисту тощо залежно від статусу
   суб'єкта права власності на землю. На нашу думку, це головний шлях до
   забезпечення

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-17 * збірник літератури №68 * >>>далее>>>