лами,
   радіонуклідами та іншими токсичними речовинами;
   стану берегових ліній річок, морів, озер, заток,водосховищ, лиманів, гідротехнічних споруд;
   процесів, пов'язаних з утворенням ярів, зсувів, сельовими потоками, землетрусами, карстовими, кріогенними та іншими явищами;
   стану земель населених пунктів, територій, зайнятих нафтогазодобувними об'єктами, очисними спорудами, гноєсховищами, складами паливно-мастильних матеріалів, добрив, стоянками автотранспорту, захороненням токсичних промислових відходів і
   радіоактивних матеріалів, а також іншими промисловими об'єктами.
   Спостереження за станом земель залежно від терміну та періодичності їх проведення поділяються на:
   базові (вихідні, що фіксують стан об'єкта спостережень на момент початку ведення моніторингу земель);
   періодичні (через рік і більше);
   оперативні (фіксують поточні зміни).
   Стан земельного фонду оцінюється шляхом аналізу ряду послідовних спостережень і порівнянь одержаних показників.
   Інформаційне забезпечення моніторингу земель складається з даних, які мають необхідну повноту для об'єктивної оцінки ситуації, її моделювання та прогнозування.
  
   Здійснення моніторингу земель забезпечує Держкомзем за участю Мінприроди, Мінсільгосппроду, Української академії аграрних наук, Національного космічного агентства та інших заінтересованих міністерств і відомств.
   Основою технічного забезпечення моніторингу є автоматизована інформаційна система.
   Інформація, одержана під час спостережень за станом земельного фонду, узагальнюється по районах, містах, областях, Республіці Крим, а також по окремих природних комплексах і передається в пункти збору автоматизованої інформаційної системи обласних, Київського й Севастопольського міських управлінь земельних ресурсів і Комітету по земельних

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-116 * збірник літератури №5 * >>>далее>>>