акон СРСР "Про трудові колективи і підвищення їх ролі в управлінні підприємствами, установами, організаціями" від 17 червня 1983 р., який не відповідає вимогам сьогодення;
   положення Закону України "Про підприємництво в Україні" щодо діяльності трудового колективу також потребують змін. До інших суб'єктів трудового права слід віднести органи державного нагляду і контролю за додержанням законодавства про працю, охорону здоров'я на виробництві; державну службу зайнятості; інші державні органи; місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування.
   Суб'єктів трудового права наділено правовим статусом, до змісту якого входять такі основні елементи:
   1) трудова правосуб'єктність;
   2) основні (статутні) трудові права й обов'язки;
   3) юридичні гарантії цих прав і обов'язків;
   4) відповідальність за порушення трудових обов'язків.
  
   § 4.2. Працівники як суб'єкти трудового права
   Основними суб'єктами трудового права є сторони трудового відношення - працівник і роботодавець.
   Як уже зазначалося, трудове право регулює працю найманих працівників. Згідно з ч. 2 ст. 1 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" від 3 березня 1998 р. (Відомості Верховної Ради України. - 1998. - №34. - Ст. 227) найманий працівник - фізична особа, яка працює за трудовим договором на підприємстві, в установі й організації, в їх об'єднаннях або у фізичних осіб, які використовують найману працю.
   Як сторона трудового правовідношення працівник володіє трудовою правосуб'єктністю. Необхідно сказати, що фактична здатність до праці та здатність до праці як категорія юридична, тобто трудова правосуб'єктність, поняття не тотожні. Фактична здатність до праці виникає набагато раніше трудової правосуб'єктності, про наявність якої можна говорити тоді, коли у громадянина виникає здатність до систематичної, врегульованої нормами права праці. На відміну від цивільного

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-590 * збірник літератури №5 * >>>далее>>>