олю за виконанням угод, участі у вирішенні колективних трудових спорів тощо. Визначення об'єднань роботодавців, яке дають автори підручника, на нашу думку, є неповним. У ньому не називаються цілі, для досягнення яких створюються об'єднання. Крім того, суб'єктами трудового права є не лише об'єднання роботодавців, а й організації роботодавців. Більш вдалим є визначення організації роботодавців та об'єднання організацій роботодавців у проекті Закону України "Про організації роботодавців", згідно з яким організація роботодавців - це неприбуткова статутна організація, що об'єднує роботодавців на засадах добровільності та рівноправності з метою представництва і захисту їхніх прав та інтересів. Об'єднання організацій роботодавців визначається як неприбуткова статутна організація, яка об'єднує організації роботодавців на засадах добровільності та рівноправності з метою представництва і захисту прав та інтересів організацій роботодавців і роботодавців.
   Отже, участю у системі соціального партнерства з метою представництва і захисту прав та інтересів роботодавців і визначається становище організацій роботодавців та їхніх об'єднань як колективних суб'єктів трудового права.
   Об'єднання роботодавців створюються на засадах добровільності та демократизму окремими підприємствами внаслідок здійснення роботодавцями одного з найважливіших колективних трудових прав - права на свободу асоціації, реалізації якого МОП приділяє особливу увагу. Слідом за створенням цієї організації у 1919 році через рік у 1920 році була створена перша організація роботодавців - Міжнародна організація роботодавців. Саме ці дві впливові організації визначають сьогодні політику соціального партнерства. Декларація МОП "Про основні принципи та права у світі праці", яка була прийнята на 86-й Міжнародній конференції праці у липні 1998 р., зобов'язує 174 країни-члени Організації поважати принципи, притаманні семи основним

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-590 * збірник літератури №5 * >>>далее>>>