ий власник відносно таких працівників зобов'язаний дотримуватися всіх правил і гарантій, передбачених трудовим законодавством і колективними договорами й угодами.
   Наймана праця характеризується рядом ознак, які принципово відрізняють її від праці не найманої:
   - це праця несамостійна, залежна; здійснювана на основі добровільно укладеної угоди з роботодавцем;
   - пов'язана з виконанням певної роботи, "замовленої" роботодавцем;
   - пов'язана з отриманням від роботодавця певної винагороди за виконану роботу.
   Організаційно-правовими формами найманої праці є трудовою договір і цивільно-правові договори про працю. Між цими формами є істотні відмінності.
   У науці трудового права трудовий договір розглядається як юридичний факт, що виступає основою виникнення, зміни і припинення трудових правовідносин; як елемент трудового правовідношення, що розкриває свій зміст у взаємних суб'єктивних правах і обов'язках його сторін; як правовий інститут в системі трудового права.
   Правове визначення трудового договору міститься в ст. 21 КЗпП, - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, або фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
   Трудова діяльність, яка протікає в рамках трудового договору, характеризується наступними правовими ознаками:
   - праця юридично несамостійна, а така, що протікає в рамках певного підприємства, установи, організації (юридичної особи) або в окремого громадянина (фізичної особи);
   - не на основі власних засобів виробництва, а на кошти (капітал) власника;
   -

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-590 * збірник літератури №5 * >>>далее>>>