та. Але з даного правила є три виключення.
   По-перше, глави держав і урядів, співробітники дипломатичних і консульських представництв і деякі інші іноземні громадяни користаються правом екстериторіальності (наділені дипломатичним імунітетом), і, отже, до них не можуть бути застосовані міри відповідальності і примусового заходу за порушення карного законодавства і законодавства про адміністративні правопорушення.
   По-друге, що проживають на території держави іноземні особи й особи без громадянства, хоча і користаються широким колом прав і воль поряд із громадянами, у деяких правовідносинах не можуть виступати носіями прав: Вони не можуть, наприклад, обирати і бути обраними в органи державної влади, у судді; не можуть перебувати на службі в збройних силах і органах внутрішніх справ.
   По-третє, деякі нормативні акти, що наприклад передбачають кримінальна відповідальність, поширюються на громадян незалежно від місця їхнього перебування і незалежно від того, понесли вони вже покарання по нормах іноземного чи законодавства немає.
   Адресатами нормативних актів можуть бути всі чи громадяни визначені групи населення, усі посадові чи особи окремі їхні категорії.
  
   § 43. Поняття і види правопорушень, його ознаки.
   Правопорушення відрізняється від правомірної поведінки і діяльності наступними ознаками:
   1) це суспільне небезпечне або шкідливе діяння;
   2) це протиправне діяння (дія або бездіяльність);
   3) винне протиправне діяння;
   4) юридичне карне діяння;
   5) наявність причинного зв'язку між протиправними діяннями і наслідками.
   Правопорушення — це соціально небезпечне або шкідливе, протиправне, винне діяння деліктоздатного суб'єкта (фізична чи юридична особа), яке передбачене діючим законодавством і за нього встановлена юридична відповідальність.
   1) Всі правопорушення є суспільне небезпечними або шкідливими, оскільки вони

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-154 * збірник літератури №5 * >>>далее>>>