кт набуває законної сили в цілому, а не однією лише резолютивною частиною. Усі складові частини знаходяться в нерозривній єдності. Разом з тим, кожна з них має відносно самостійне значення:
   * у залежності від дії в часі правозастосовчі акти поділяються на: акти однократної дії (штрафи) і триваючі (реєстрація шлюбу, зарахування до ВУЗУ);
   * по предметі правового регулювання розрізняють акти кримінально-правові, цивільно-правові, процесуальні і матеріальні;
   * відповідно до того, які юридичні наслідки викликають акти застосування (а вони є юридичними фактами) їхній можна розділити на: правообразуючі, правозмінюючі і правоприпинені. Такий розподіл є умовним, оскільки той самий акт може викликати всі зазначені наслідки;
   * по тому, на яке коло осіб поширюють своя дія акти застосування розрізняють: загальної дії й індивідуальні;
   * за зовнішньою формою вираження правозастосовчі акти можуть бути усними і письмовими;
   * у правозастосовчих актах по-різному відбивається зміст норми права: диспозиція і санкція.
   * по ступені відображення нормативного веління в змісті актів: а) первинні б) виробничі в) змішані
   * по сферах використання: а) господарські б) соціально-культурні в) адміністративно-політичні.
   Виявлення ефективності правозастосовчого акта зв'язано з визначенням цілей видання даного акта, результатів його дії, порівняння результатів з цілями і неминучими витратами. Повна ефективність правозастосовчого акта досягається, коли всієї його мети, і найближчі і віддалені, і кінцеві, досягнуті з мінімальним збитком для суспільства, невеликими економічними витратами, в оптимальний термін.
   Будь-яка діяльність плідна й ефективна, коли здійснюється з повним розумінням справи. Правозастосування також завжди зв'язане з з'ясуванням змісту правових вимог. Основними вимогами до правозастосовчих актів є:
   * ЗАКОННІСТЬ

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-154 * збірник літератури №5 * >>>далее>>>