створенню і прийняттю чи закону іншого нормативного акта; по-друге, як саму цю діяльність.
   Законодавчий процес безпосередньо як діяльність здійснюється законодавчим органом - чи парламентом главою держави. У визначених випадках у законодавчому процесі може брати участь уряд, а іноді, у рідких випадках, він здійснюється за допомогою особливої процедури - референдуму.
   Необхідно відрізняти поняття законодавчого процесу від законотворчості, оскільки останнє є більш широким поняттям, що охоплює не тільки власне створення закону, але і включає оцінку його ефективності і можливість наступного коректування. У законотворчості беруть участь суб’єкти, що ніякими спеціальними правами в даній області не володіють ("групи тиску", дослідницькі центри і т.д.).
   У відмінності від вищесказаного, законодавчий процес, як порядок діяльності, є більш складним явищем і вимагає більш детального вивчення. Законодавчий процес має свої стадії. Можна виділити чотири основні стадії цього процесу:
   1) законодавча ініціатива, тобто внесення законопроекту чи законопропозиції;
   2) розгляд законопроекту в парламентських палатах і комітетах (комісіях);
   3) прийняття закону;
   4) санкціонування, промульгація й опублікування закону; цю стадію іноді розділяють на санкціонування (підписання) главою держави і промульгацію з офіційним опублікуванням.
  
   § 30. Поняття і види систематизації нормативних актів.
   Систематизація — це впорядкування нормативно-правових актів з метою зручності в користуванні, внесення коректив в них і пристосування до змін, які відбулись в економічному і політичному житті суспільства, заміна старих, відживших нормативних актів новими, комп'ютеризація їх.
   Систематизація законодавства почала проводитись давно. Історії відомі чотири головних види

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-154 * збірник літератури №5 * >>>далее>>>