;
   1) політичні організації;
   2} політичні норми;
   3) політичні відносини;
   4) політичну ідеологію.
   Говорять також про суб'єктів політичної системи інституціонального (парламент, президент, уряд, профспілки й ін.) і функціонального рівня (армія, церква, лобі, опозиція і т.д.). Називають і функції політичної системи:
   — визначення цілей розвитку суспільства;
   — політична інтеграція суспільства;
   — регулювання режиму суспільно-політичної діяльності;
   — легітимація політичного режиму;
   — мобілізація ресурсів і ін.
   Політичну систему суспільства утворять різноманітні організації, інститути, заснування боротьби за владу, за її утримання, використання, організацію і функціонування. Співвідношення цивільного суспільства і його політичної системи — це співвідношення змісту і форми. Які люди, які їхні потреби й інтереси, як вони задовольняють свої потреби, у які класи і групи входять і які інтереси лежать в основі природно-історичних утворень людей — усе це відбивається на політичних інститутах.
   Головними політичними об'єднаннями боротьби за владу й утримання влади в сучасному суспільстві виступають політичні партії. Велика роль належить також професійним союзам, об'єднанням по віковій і половій ознаці. Якщо такі організації сформувалися, спрощується виявлення інтересів різних груп населення, пошук лідерів, здатних утілювати волю громадян у життя. Але така множинна (плюралістична) демократія можлива тільки у вільному суспільстві вільних людей,
  
   § 21. Виникнення і поняття права.
   Право дуже складне соціальне явище, і щоб розкрити його поняття необхідно відмежувати його від інших соціальних явищ. В нашій науці існує декілька концепцій до розуміння права: нормативний підхід та інші. Крім того, потрібно розрізняти пра-во, яке створене державою, і право природне, яке виникає в результаті історичного розвитку.
   Нормативний

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-154 * збірник літератури №5 * >>>далее>>>