го теорії зводилася до декількох основних положень: “Кожний громадянин повинен бути паном сам собі”, “Чого народ не може вирішити відносно самого себе, того і законодавець не може вирішити відносно народу”. В цих положеннях мова йде, по суті, про юридичне закріплення основних прав і свобод людини.
   В нашій країні ця ідея була відкинута в зв'язку з тим, що вона була несумісна з ідеєю “диктатури пролетаріату” і взагалі з різними авторитарними режимами. Правова держава — це вже не організація насильства одного класу над іншим, як розуміли тоді суть держави класики марксизму. Вона повинна оптимально і збалансовано виражати потреби і інтереси всіх класів і соціальних груп, повинна стати соціально-демократичною державою. В колишньому СРСР до 1985 року ця ідея вважалась буржуазною, тому це поняття зникло з наукової літератури.
   Лише в зв'язку з так званою перебудовою постало питання про необхідність побудови соціалістичної правової держави. Цій проблемі було присвячено декілька науково-практичних конференцій, на яких були розроблені основні принципи (риси) правової держави стосовно республік колишнього Радянського Союзу. Правова держава відрізняється від звичайної держави наступними характерними рисами-принципами:
   1) верховенство права і правових законів над підзаконними нормативними актами, політичною і фізичною силою держави;
   2) розподіл влади, яка належить народу, на законодавчу, виконавчу і судову;
   3) верховенство громадянського суспільства і його представника — Парламенту над державою і її апаратом;
   4) юридичне закріплення основних прав і свобод людини в Конституції та інших законах і їх фактичне забезпечення;
   5) взаємоповага і взаємовідповідальність особи і держави;
   6) громадянину дозволено робити все, що не заборонено законом, а державі і її чиновникам лише те, що дозволено законом;
   7) демократичний плюралізм і

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-154 * збірник літератури №5 * >>>далее>>>